Пролог: цей текст буде продовженням попереднього посту в цій серії, який я написав більше року тому :) Найголовнішою тезою всього цього твору буде: «Якщо хочеш щось змінити – підніми сраку і зроби це!». Не стану змагатись з відомими авторами в написанні мотиваційних творів, але сподіваюсь уважний читач зможе прочитати між строк стару як світ істину: «Якщо ви чогось сильно хочете, будьте готові до того, що це справдиться». Поїхали...
Частина 4.
Просто підсумую історію з часовою картою побиту в Польщі: після 3-х місяців роботи на фірмі, я отримав безтерміновий контракт і подався на карту (список документів, так само як і пости про саму процедуру є в інтернеті). Чекати довелось досить довго – замість заявлених 2-х місяців чекав майже 3, але рішення було позитивним (потім ще 2 тижні на фактичне виготовлення пластику) і я отримав карту на 3 роки. Це стало відправною точкою для наступних кроків по здійсненню мого плану :)
Частина 5.
Практично 6 місяців пролетіли в постійному навчанні та інтенсивній праці. За цей час ми організували локальні місячні конференції для тестерів, я відвідав декілька технічних конференцій, написав декілька постів на блог компанії, закінчив купу різних курсів на Coursera та Pluralsight та здав один з перших ISTQB сертифікатів для тестерів. В загальному мій перший рік в Кайносі був дуже схожий на рік в Софтсерві – тільки по вихідним я сидів вдома, а не в офісі. Підсумком цього року стало моє підвищення як позиційно так і матеріально, тобто тут не обов*язково ти загинеш на тій самій позиції і що приємно – не потрібно просити гроші при підвищенні чи після вдалого апрайзелу.
Частина 6.
Тут починається найцікавіше і сподіваюсь мої емоції (та 15-ти річний віскі), які все ще досить сильні не завадять більш менш логічно та об*єктивно викласти свої думки на папір.
Трохи зазирнувши в історію мушу пригадати один факт (він є досить вагомим), коли я вибирав який контракт підписати – Кайнос переміг через один пункт(хоча інші були теж досить багатообіцяючі): «Через рік праці на фірмі є можливість релокації до Великобританії».
Отже рівно через один календарний рік – на початку березня 2015 року я пішов до свого шефа (керівник Гданського офісу) і сказав йому, що я хочу переїхати до Англії. Розмова тривала близько 30 хвилин і я не буду приводити тут всі аргументи які я привів, але він їх прийняв і обіцяв подумати, а заразом і порадитись з британським керівництвом. Так почалась моя історія з документами до «туманного альбіону» (хоча багато хто каже, що туману там не знайти). Шеф мене не підвів і після розмов з головним офісом було вирішено ризикнути і спробувати мене перевезти цілком легально, а не сховавши у фурі, як багатьох (добре, що не всіх :) ) інших наших співвітчизників. На розмови і танці пішов цілий місяць і від квітня (саме в квітні починається новий фінансовий рік в британії) на сайті компанії з*явилась вакансія на яку я мав податись, крім того звичайно очікувалось, що подадуться і інші люди. Ця пропозиція по всіх правилах має бути на сторінці не менше місяця – дати підтверджуються скріншотами та логами.
В цілому процес виглядає так (пишу схематично, бо повністю процедура дуже добре описана на офіційному сайті британського консульства):
- Створюється і вивішується вакансія (мусить провисіти мінімум місяць, якщо на протязі 6 місяців вас не перевезли вакансію потрібно вивішувати знову) – ціна питання 0, займається компанія;
- Потрібно здати один з міжнародних тестів на знання мови TOEFL або IELTS – вимаганий рівень не менше В1 (середній бал для IELTS мусить бути не нижче 4) здається – ціна питання коло 250 доларів (ціна в Польщі станом на квітень 2015 року), займаєтесь і платите ви (хоча якщо домовитесь з фірмою, вони спонсорнуть);
- Потрібно пройти медичний огляд (конкретніше - флюорографію) – проходиться тільки в одній клініці в Києві (в Польщі акредитованої лікарні немає) – ціна питання 120 доларів, займаєтесь і платите ви;
- Потрібно зробити переклад офіційного витягу з банківського рахунку на якому останні 3 місяці було не менше 1000 фунтів (з розрахунку на одну людину) і по 700 на кожного наступного члена родини. Крім того дуже важливо, щоб цей витяг містив інформацію про походження цих грошей (в ідеалі вони мусять походити від вашого теперішного працедавця) – і це ДУЖЕ важливо, хоча на сайті в них це і не вказано – ціна питання за переклад коло 100 доларів (залежить від кількості сторінок і цін в агенції перекладів), займаєтесь і платите ви;
- Після місяця оголошення – фірма збирає додаткові папери (не знаю всього списку, бо його ніде не бачив) і подає на Certificate of Sponsorship – простіше то підстава для отримання робочої візи по Tier 2 (аналог H2B в штатах). Тут важливо пам*ятати, що фірма мусить мати ліцензію на такі заявки (якщо ліцензії немає спочатку вони мусять її отримати), а також запропонувати вам заробітну платню досить високу (зараз після того як вибори виграли консерватори планка виросла).
- В Британії є обмежена кількість на видачу таких сертифікатів (коло 20000 на рік – відповідно в районі 1700 в місяць), також принцип такий – кожна заявка може набрати певну кількість балів від 32 до 105, потім на початку наступного місяця іміграційною службою встановлюється мінімальна планка прохідного балу і всі ті хто пройшов (якщо кількість не перевищує квоту на місяць) отримують сертифікати. Оплачується така заявка фірмою – і якщо ти не отримав в цьому місяці, твоя заявка автоматично не переноситься на наступний, а потрібно заново платити і подавати. В моєму випадку заявка мала 45 балів – тому в перший місяць, коли планка була 50 я не пройшов, на другий мені пощастило і вони поставили прохідний рівень 45 – тоді я отримав електронну версію сертифікату (строк дії може бути від 6 місяців до 5 років). На цей момент пройшло вже практично 5 місяців від початку всього процесу. Мушу додати, що я не супер програміст з невідомо якою зарплатою і моя фірма не Google або Amazon (які напевно могли би то все швидше провернути) – вони всі ці папери робили ВПЕРШЕ для мене;
- Отже останнім кроком була подача заявки на візу. І тут починається найцікавіше. З самого початку потрібно зібрати всі документи, які написані на сайті, а також зробити копії англійського сертифікату, медичного сертифікату, роздрукувати лист підтвердження про оплату NHS (медичне обслуговування в британії) і копію документу, який надає вам право перебувати в країні (в моєму випадку так, як я подавався напряму у Варшаві, то копія карти побиту). Потім ви заповнюєте анкету в інтернеті – не забудьте, що платити за заявку вам доведеться практично одразу, тому приготуйте гроші на картці (іншої опції немає). Після заповнення анкети – потрібно оплатити NHS із розрахунку 200 фунтів за рік майбутньої візи (тобто якщо я хочу візу на три роки – 600 фунтів, якщо візу не відкриють гроші обіцяють повернути), після того оплатити саму візу і робоча віза терміном від 3 до 5 років коштує в районі 1200 фунтів – знову ж таки всі ці оплати лягають або на вас, або фірма вам щось заспонсорує (в моєму випадку ми домовились 50 на 50). Далі вибираєте день і їдете до консульства – там процедура перевірки паперів, зняття відбитків та цифрове фото, жодної співбесіди я не мав і не обов*язково, що хтось матиме. Загалом весь процес подачі документів від заходу в консульство і виходу з нього зайняв в мене коло 15 хвилин. Не вірите? Просто у Варшаві немає черг – бо там подаються тільки ті їто не є громадянами ЄС. Наче все по процесу подачі...
- Останній пункт чекання на рішення, так як результат всієї роботи буде відомий, коли ви відкриєте свій паспорт. По такій візі вони приймають рішення за 10 робочих днів, але в моєму випадку там було за 12;
- Коли рішення прийнято вам приходить лист з опціями як забрати паспорт: особисто чи кур*єром. Я вибрав друге – ціна питання 14 євро, платите ви. У випадку Гданська я отримав паспорт на наступний день.
Сказати, що при відкритті паспорту в мене бухало в грудях – не сказати нічого, я думав, що стук чути людям. Хтось скаже чого нервуватись – для скептиків трохи статистики: ще років 5 тому відсоток відмов по таким візам був коло 2% зараз (в основному через махінації індусів та пакістанців – і це не расизм) відсоток становить 37%, тобто реально майже 50 на 50.
Отже результат – віза в мене на руках і тепер наступає черговий етап в моєму житті – переїзд на острів. Пізніше спробую описати деталі пошуків, оренди житла і різні побутові речі :)
Висновок.
Друзі або просто читачі цієї історії, що саме я хотів донести до вас окрім реальної історії про документи :) :
- Все можливо (як би банально це не звучало) – просто мусите визначитись, ЩО саме ви хочете – смієтесь? Ви були би в шоці, якщо б дізнались, що більшість людей просто не знає чого хоче :) ;
- Потрібно працювати – і не важливо на якому ви рівні, чи чим конкретно ви займаєтесь – просто чесно робіть свою роботу і це обов*язково вам допоможе;
- Довіряйте своїй інтуїції і досліджуйте питання перед початком будь-чого – в моєму випадку я почав читати про всі процедури десь за 6 місяців до першої розмови з шефом;
- Майте запасний план (не буду розповідати про свій) бо завжди є варіант, що все піде не дуже гладко :) ;
- Якщо цікаво, чому саме Англія – рекомендую глянути на рівень зарплат (дуже легко знайти в інтернеті) і на рівень життя (хоча він може бути і не найвищим в Європі), але основне – після 5 років праці по такій візі ви отримуєте право на британське громадянство, що є дуже привабливим, особливо, якщо половину життя ходиш по посольствам і просиш візи :)
- Основне – забийте на всі поради і робіть так ЯК хочете ВИ, тільки РОБІТЬ!
P.S. Все викладене вище Мій власний досвід, який може відрізнятись від досвіду інших людей, тому не потрібно старатись щось доводити мені – просто або прийміть інформацію, або ні – дякую за те, що дочитали до цих слів...
