Палац Шонбрун, Відень 2014 - Парк...

Сьогодні напевно той самий день, коли мені хочеться поділитись своїми спогадами про другий свій візит до Парку літньої резиденції Габсбургів - Шонбрун, Відень - травень 2014 рік. Тут буде напевно більше фото спогадів аніж емоційно-словесних, чому? Тому що так я відчуваю, так хочу, так вважаю за потрібне, так є - просто так є зараз в моєму житті...

Слова я лишу на другий пост - просто про Відень і подорож до нього - тут тільки про прекрасне.

Почнемо... Другий раз я був в цьому чудовому парку, без зайвого пафосу та понтів - це дуже гарне місце. Гарне не тільки зовнішньо, а й внутрішньо, гарне своїм змістом, насиченням, почуттями, спогадами, історією і безкінечними годинами праці всіх тих, хто береже цей витвір паркового мистецтва. Ніколи не рахував себе романтиком в повному сенсі цього слова, але хочеться насолоджуватись і мріяти, сидячи на старих лавочках імператорського парку, що я й робив близько 5 годин чудового сонячного дня - і повірте цього напевно було замало...

Далі фото - і мої, сподіваюсь доречні, коментарії до них...

Якщо зайти в парк з правого боку від палацу, то не можна оминути одну з таких квітучих (весною та літом звичайно) арок...

Просто... вишукано... гарно...

Ще трохи квітів.

Отакі диво машини підстригають дерева буквально зі всіх сторін, роблячи їх майже ідеально рівними - грінпіс напевно вважав би це знущанням над деревами, але це дуже гарно і навіть має історичну основу. Яку? Ну ви знаєте де шукати відповідь :)

Напевно постійний мешканець або мешканка парку(не знали як перевірити напевно). Абсолютно не боїться туристів - підійшла, переконалась, що в нас немає горіхів і так само спокійно пішла від нас (наступного разу візьму щось обов'язково).

Один з багатьох фонтанів.

Просто гусак - або ні не просто - Австрійський королівський гусак :)

Наступні декілька зображень з королівської оранжереї та пустельного(просто не знаю як його правильно назвати) будинків :) Пустельний(авт.) - тому що там представлені мешканці та рослини переважно пустельних районів світу. Вхід в ці два місця коштував 6 евро (станом на 2014 рік - авт.)

Квіти - яких неймовірно багато і вони різноманітні, якщо взяти до уваги роки побудови оранжереї, то дивуєшся адекватності та раціональності вкладення грошей, які навіть після смерті власників не тільки радують око, а ще й збирають самі на своє утримання.

Звичайно пальми - де ж без них в такому то місці...

Сходи на другий ярус - наразі вони були закриті, але думаю, побудовані були спеціально для того, щоб королівська родина мала змогу насолоджуватись чудовими рослинами з висоти декількох метрів...

Щоб цікаві туристи не витоптали все довкола в пошуках гарного кадру, персоналом було обладнано декілька спеціальних місць для цих потреб. Хоча можливо цим стільцям стільки ж років, скільки й будові.

Перед тим як перейти далі ще пару слів про оранжерею. Вона поділена на три частини - перша частина з нормальною, якшо так можна висловитись, температурою (в районі +20); друга нагадує тропічний ліс - дуже схоже на сауну, там ще є приховані динаміки із звуками лісу для більшої реалістичності; третя частина - називається холодна - там не було зимно, але це напевно неточність мого перекладу - підозрюю, що там була просто менша вологість. Для допитливих - ви просто мусите то все побачити на власні очі - рослини в прямому сенсі зі всіх куточків світу - від Австралії до Африки і Південної Америки.

Отакий собі потяг курсує по території палацу для тих, хто або не може, або не хоче сам пересуватись, або просто не має часу...

Це вже зображення з "пустельного" будинку (причини назви дивись вище)...

Скорпінона вдалось зафіксувати лише частково - може то й на краще...

Кактусів реально багато видів - підозрюю, що в дикій природі їх ще більше - але в центрі Відня, то вражає.

На цьому і на наступному фото зафіксовані наче звичайні камінці - але якщо вірити підписам, то це ДУЖЕ старі камінці - вік деяких навіть не в десятках тисяч років. Тільки уявити як царська родина перевіряла вік своїх експонатів... а може просто вірили на слово...

Останнє фото з цього будинку - трохи релаксу - безкоштовна чистка і масаж руки від НАДЗВИЧАЙНО дбайливих рибок.

Це маленький парк в парці - японський для чайних церемоній і напевно для медитацій перед прийняттям якихось важливих рішень...

Ще один спосіб пересування парком, без сумніву більш автентичний - ну і запах, здається, лишився як мінімум з 18 століття...

Не забуваємо про фонтани...

Місце яке потребує окремих декількох речень. Під час прогулянки по парку, тільки абсолютно відпочиваюча людина не задасть собі питання - а як то все тут зберігається і як взагалі з року в рік підтримується ця краса? Відповідь більш менш очевидна - є декілька розсадників в яких в холодну пору року зберігають старі та висаджують нові рослини... Обсяги можна уявити завдяки наступним декільком фото...

В цьому ж будинку з іншої сторони відбуваються концерти на яких грають безсмертну музику класиків, а особливо - Моцарта, в якого тут є навіть свій куточок слави...

Ця реконструкція палацу, знаходилась біля входу в комплекс і саме нею я хочу завершити Дуже коротенький фото огляд палацу...

На завершення традиційно декілька думок вголос. 

Перша - парк одночасно вартий відвідування, бажано звичайно весною або літом, коли все цвіте. Нажаль не встигли зацвісти троянди в повну силу, тому тут немає фото з їх участю, але їх там багато різних видів і по відгукам тих, кому я довіряю - це варто того, щоб побачити.

Друга - парк є яскравим прикладом, як можна цінувати, доглядати і насолоджуватись природою одночасно - часто ловив себе на думці, що по доброму заздрю австрійцям, які можуть просто пробігтись, посидіти, почитати або й прогулятись по імператорському парку щодня...

Третя - парк можна було б використовувати як навчальний посібник для наших "олігархів", які маючи гроші наймають настільки ж бездарних людей розбивати парки їм, якими являються самі - жодної критики, але в нашій країні є небагато парків, які хочеться відвідувати - а в такому стані жодного... Нічим ми не гірші австрійців просто не хочемо витрачати на то стільки часу, а чого б це - що воно само не виросте?

І остання - найважливіша - враження були б іншими, якщо б не люди з якими я був. Спеціально не називатиму імен - але моя вдячність не має меж, адже насолодитись будь-чим в повній мірі можна лише розділивши насолоду з іншою небайдужою тобі людиною. Мені пощастило, не можу стверджувати за моїх супутників, але сподіваюсь я був не сильно занудним під час цієї однозначно незабутньої та напевно не останньої прогулянки по Цісарському парку в літній резиденції Габсбургів - Шонбрун.

P.S. більш конкретні цифри, щодо вартості і т.п. опишу в наступному пості - в якому будуть думки про відвідини Відня в цілому.